Глушник, -ка, м. Раст. = глушиця.
Го́рдо нар. Гордо, надменно. А син твій гордо на арену, псалом співаючи, ступив. Поводиться гордо. Устань, Господи, щоб злющі гордо не неслися.
Моту́́́зочка, -ки, ж. Ум. отъ мотузка.
Мо́чар, -ра, м. Топь, низменное съ подпочвенной водой мѣсто. Через мочар до мене йти. На мочарі вівці ходять. Рузя... трохи не загрязла на мочарі.
Мочли́вий, -а, -е. Мокрый, дождливый. Мочливе літо було сей год.
Надега́ти, -га́ю, -єш, сов. в. надегну́ти, -ну́, -не́ш, гл. — иглу́. Вдѣвать, вдѣть нитку въ игольное ушко.
Стрівожити, -жу, -жиш, гл. Встревожить.
Товкти, -вчу, -чеш, гл. 1) Толочь. Засипав у ступу проса і став товкти. Хто товче, той хліб пече. 2) Колотить, бить. Заведуться ляхи з козаками і почнуть один одного товкти та шпарить. А дід бабу товче, товче, що нерано млинці пече. 3) Твердить. Що-дня одно товкла: «веди, та й годі».
Туркотіти, -чу́, -ти́ш, гл. = туркотати. Голубка сивая да все туркотіла. Послухавсь син, — мабуть густо та часто туркотіла жінка.
Уносити, -шу, -сиш, сов. в. унести, -су, -сеш, гл. 1) Вносить, внести. Він там уніс горілки і меду, і вина. вно́сити в уха. Сообщать. Діти довго не вносили про се батькові у вуха. Нащо сама берешся? Мені внось, що тобі не вгодно. 2) Только сов. в. Понять, усвоить.
