Болесно, нар. = болісно. І росло ж воно трудно та болезно, — усе нездужає та квилить.
Відчепити, -ся. Cм. відчепляти, -ся.
Дурі́ти, -рі́ю, -єш, гл. 1) Глупѣть, дѣлаться дуракомъ. Як волосся сивіє, то чоловік дурів. Як парубкував, — поведе чорними бровами, — дівчата сохнуть і дуріють. 2) Дѣлать глупости, шалить. А дуріти нам негоже. Чого ти дурієш? де твій розум?
Ключа, -чи, ж. 1) Деревянный крюкъ. Cм. ключка 2. 2) Въ пѣснѣ о Свирговскомъ, очевидно, кѣмъ-то испорченной поправками, неправильно употреблено вм. ключ — стая птицъ: воронів ключа набігала. Cм.
Край, краю, м.
1) Край, конецъ. Суне, суне той кухлик аж на край столу, — поки впав і розбився. До краю одежі його приторкнулись. Нема краю тихому Дунаю. Уразив він моє серце в самий край. од краю до краю. Изъ конца въ конецъ. Тому доля запродала од краю до краю, а другому оставила те, де заховають.
2) Конецъ, окончаніе. Він отто переговорив та й край, більш нічого й не промовив. Екатер. г. Край уже! більше не хочу сьогодня робити. Оце ж моєму наймитуванню край. до краю. Окончательно. Він і перш був ледащо, а як прийшов з війська, то вже до краю розлайдачився. Подольск. краю, до краю доводити. Оканчивать, приводить къ концу. Треба краю доводити, коли й де вінчати, та й весілля. Та доведу вже до краю, доведу — спочину.
3) Бортъ (судна).
4) Берегъ. На широкім Дунаю, недалеко від краю козак потопає.
5) Сторона. Ой ходімо, товаришу, да на той край помалу.
6) Край, страна, область. Ой визволи, Боже, нас всіх бідних невольників з тяжкої неволі, з віри бусурменської на ясні зорі, на тихі води, у край веселий. Тяжко-важко умірати у чужому краю. рідний край. Родина, отечество. От і виходили з Запорожжя один за одним гетьмани козацькі... супротив ворогів рідного краю. Треба рятувати рідний край.
7) Кусокъ (хлѣба). Як хліба край, то й під вербою рай.
8) Употребленное какъ нарѣчіе: а) Очень, крайне. Тут край треба грошей, а їх нема. Мені край треба продати корову, а инчу купити. б) На концѣ, на краю. Довго вони на могилі край села стояли. А думка край світу на хмарі гуля. в) Возлѣ, около, при, надъ. Котору дитину любила-кохала, — край себе не маю. Наплакала карі очі, край козака стоя. Тільки край мого серденька як гадина в'ється. По діброві вітер віє, гуляє по полю, край дороги гне тополю. Надибав дівчину край долини. Моя хата край води. Ум. краєчок, крайок. З краєчку рожево зорялося од схід сонця.
Пантрувати, -ру́ю, -єш, гл. Смотрѣть, присматривать, высматривать; заботиться о чемъ. Не п'є меду, чайки лічить, по морю пантрує. А цісарської служби було пантрую, як ока в голові. Мотря... дітей пантрує й годує. Пантрували огнища.
Сивоусий, -а, -е. Сѣдоусый. Заворожи мені, волхве, друже сивоусий. Співак сивоусий.
Убудитися, -жуся, -дишся, гл. Проснуться.
Хлюст, -та, м.
1) Родъ карточной игры. В хлюста, в пари, в візка іграли. хлюстом называется въ этой игрѣ, если у кого либо изъ играющихъ окажется три карты одной масти или три козыря, или три хвальки, или три туза, или двѣ карты одной масти и хва́лька.
2) бра́ти хлюст. Въ карточной игрѣ въ хвиль имѣть у себя козырную даму, называемую также хвиль.
Чубашка, -ки, ж. Хохлатка. Ум. чубашечка. Курашечко чубашечко, позич мені крилець.
