Дові́льно нар. 1) Всѣмъ доступно для пользованія. 2) Въ достаточномъ количествѣ. Тут таки й на землю довільніш, та й хлопцям буде кращий заробіток. 3) Произвольно. Він поводиться собі довільно, — як заманеться йому.
Знос, -су, м. Въ выраженіи: до зносу — до износу. Сорочечку до зносу носить.
Косорити, -рю, -риш, гл. Наряжать, красиво одѣвать.
Костокрилий, -а, -е. Перепончатокрылый. Через базарь кажан костокрилий перелетить.
Надсо́хнути Cм. надсихати.
Напустува́тися, -ту́юся, -єшся, гл. Нашалиться.
Об'якоритися, -рюся, -ришся, гл. Твердо стать, укорениться. упереться.
Попритужувати, -жую, -єш, гл. Придавить, притянуть жердями солому на крышѣ. Треба добрими притужинами попритужувати солому, а то зсунеться з криші.
Посаженько, -ка, м. Ум. отъ посаг.
Усунути, -ся. Cм. усувати, -ся.
