Доси́пувати, -пую, -єш, гл. = I. досипа́ти.
Зано́сити, -шу, -сиш, сов. в. занести́, -несу́, -се́ш, гл. 1) Заносить, занести кого или что куда. Забери, занеси всі любощі мої. Занесеш голову на чужу сторону, занесеш очиці на турецькі гряниці. Бодай тая річка кошуром заросла: вона мого товариша за Дунай занесла. Аж де ся взяв буйнесенький вітрець, заніс той вінець аж на Дунаєць. Ой обсади, мила, голубонько сива, вишеньками двір, ой щоб не заходив, вітер не заносив мого голосочку в двір. Якось їх клятих і до мене вночі на хутір занесло. Яка нечиста мати тебе сюди занесла? ми́слоньки зано́сять. Осаждаютъ разныя мысли. Говорили мені люде, що ти иншу маєш. — Ой я иншої не мию, — мислоньки заносять, бо й сама ж ти, мила, бачиш, що всі мене просять. 2) Заносить, занести за что, мимо чего. Ложки за ухо ме занесеш. 3) Заносить, занести чѣмъ (пескомъ, снѣгомъ и пр).). І занесе піском-снігом курінь — мою хату. Твої білі ребра піском занесу, у мул поховаю. 4) Относить, отнести. Заніс вовну до ткача. Змій... узяв той баркасик, заніс ураз до берега. 5) Продолжаться, продолжиться. Штирі дні занесе весіля.
Оце нар. = отсе. Оце твої діти.
Підбережка, -ки, ж. пт. = берегуля.
Поділятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. поділитися, -лю́ся, -лишся, гл. Дѣлиться, раздѣлить между собой. З ними щоденним добром поділяюсь. Стали поділятися. На дорозі ізнайшли золотого персня і ніяк ним не поділяться. Грішми вони поділились. Ідуть турки з татарами і людьми ся поділяют.
Прикомірок, -рка, м. Чуланъ, пристроенный къ хатѣ или амбару.
Скритка, -ки, ж. = накритка = покритка.
Топка, -ки, ж. Небольшая форма для набиванія въ нее соли.
Уводитися, -джуся, -дишся, сов. в. увестися, уведуся, -дешся, гл.
1) Вводиться, ввестись.
2) Соблазняться, соблазниться.
Хлюпостатися, -щуся, -щешся, гл. Плескаться въ водѣ. Тече вода із-за гаю та попід горою: хлюпощуться качаточка поміж осокою. На річеньці та на дощечці, там дівчина хлюпощеться, умивається.
