Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

порекло

Порекло, -ла, с. Прозвище, прозваніе. Шух. І. 29.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 343.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОРЕКЛО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОРЕКЛО"
Дзе́ра, -ри, ж. = Дзер. Вх. Зн. 24.
Засо́бок, -бку, м. 1) Сборки на спинѣ полушубка вверхъ отъ таліи. Cм. засівний 2. 2) Задняя часть рубашки. Вх. Зн. 20.
Кісничок, -чка, м. Ум. отъ кісник.
Костура, -ри, ж. Ножъ для убиванія животныхъ. Вх. Уг. 246. Ум. костурка.
Півнячий, -а, -е. Пѣтушій. Конст. у.
Протурчати, -чу, -чиш, гл. 1) = протуркотати. 2)голову, уха. Намозолить уши, твердя постоянно одно и то-же. Ти вже мені сими молодощами й голову протурчав. Г. Барв. 497.
Слідець, -дця, м. Сыщикъ. І порішили вони чи так, чи инак, не жалуючи нічого, зловити отамана, і вирядили шукачів та слідців. МВ. ІІ. 29.
Стулигуз, -за, м. Раст. Listera ovata. ЗЮЗО. І. 127.
Торох, -ху, м. Стукъ, грохотъ. Що ж то за торох да по дорозі? Чуб. III. 213.
Шворочка, -ки, ж. Ум. отъ шво́рка.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОРЕКЛО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.