Бжуніти, -ню́, -ниш, гл. Жужжать.
Го́ном гна́ти. Cм. Гнати.
Довгоши́й, -шия, м. Съ длинной шеей.
Доско́чити, -чу, -чиш, гл. 1) Подпрыгнуть до, допрыгнуть. Не доскочиш, бо дуже високо. Доскоче конем до царівни (а царівна сиділа у високому терему). Свого одбіг, чужого не доскочив. 2) Дойти, достигнуть. По чарці, по другій, та так може й до десятка, чи й лучче, доскочило. 3) Достать, пріобрѣсть, Взять въ добычу. Оттоді то й Черевань доскочив собі несчисленного скарбу. Добре, кажуть, що шовкові брови удались, хода павлина да вид королівський, — дак і козака доскочила. Вовка.... живцем доскочили. Доскребти. Cм. доскрібати.
Желіпа́ти, -па́ю, -єш, гл. 1) Медленно ѣсть. 2) одн. в. желіпнути, -ну, -неш. Сильно закричать, заорать. Бач, трясця його матері! — желіпнув Грицько.
Канарочка, -ки, ж. Ум. отъ канарка.
Ночовид, -да, м. = кажан.
Позануздувати, -дую, -єш, гл. Зануздать (многихъ). Позануздуй обох коней.
Світло I, -ла, с. 1) Свѣтъ, освѣщеніе. Без світла лічать бариші. Над вечір, як вже світло засвітили. 2) Матеріалъ для освѣщенія. Світла не стало, треба купити.
Трачарь, -ря, м. = трач 1.