Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

попросити

Попросити, -шу́, -сиш, гл. Попросить. Просили батько й мати, просила й родина, нехай його ще попросить лихая година. Мет. 84.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 339.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОПРОСИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОПРОСИТИ"
Гамірний, -а, -е. Шумный. Желех.
Драглина́, -ни́, ж. Топь, трясина. Cм. драгва.
Зчохом нар. Съ избыткомъ.
Їжа, -жі, ж. Ѣда. Рудч. Ск. І. 3, 29, 115.
Їстивний, -а, -е. = їстовний. 1) Тут і їстивне і випити. Шевч. 278. 2) Сіно у мене їсти́вне. Канев. у.
Наня́ти, -ся. Cм. наймати, -ся.
Попопанькатися, -каюся, -єшся, гл. Повозиться, поняньчиться много. Зміев. у.
Порисувати, -су́ю, -єш, гл. 1) Начертить (во множествѣ).
Потурготіти, -гочу, -тиш, гл. Погремѣть, постучать.
Ховзатися, -заюся, -єшся, гл. = ковзатися. Вх. Зн. 65.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОПРОСИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.