Байрачний, -а, -е. Принадлежащій, относящійся къ байраку 1, буерачный, овражистый.
Відраджування, -ня, с. Отсовѣтываніе.
Водопілля, -ля, с.
1) Наводненіе.
2) Приливъ.
Дубни́ти, -ню́, -ни́ш, гл. = дубкати. Кінь дубнить ногами.
Наги́бнутися, -нуся, -нешся, гл. Много претерпѣть. Доле моя... Я ся з тобов не набула, та лишень нагибла.
Обселити, -ся. Cм. обселяти, -ся.
Покосарщина, -ни, ж. Пирушка женъ косарей по уходѣ ихъ мужей на работу.
Привертатися, -та́юся, -єшся, сов. в. приверну́тися, -ну́ся, -нешся, гл.
1) Поворачиваться, поворотиться къ чему, склоняться, склониться въ чему. Береза росте, розростається, лист до листонька привертається.
2) Возвращаться, возвратиться. Нехай додому не вертається. Як же вона привернеться, то-то ж вона лиха набереться.
3) Склоняться, склониться къ чему, кому, чувствовать, почувствовать склонность, влеченіе. Не привертається і не пригортається моє серце до його.
Псюрниця, -ці, ж. Жена псаря, любительница собакъ.
Рушати, -ша́ю, -єш, сов. в. рушити, -шу, -шиш, гл.
1) Двигать, двинуть, трогать, тронуть, шевелить, пошевелить, шевельнуть. Чорненьке маленьке щонабільшу колоду рушить. Сват, не сват, а мого не руш нічого. Не руш чужого. Як улана не любити, як же за ним не журити: ой як рушить очима, — вийме душу плечима; ой як рушить плечима, пройме душу очима.
2) Двигаться, двинуться, трогаться, тронуться. Сам Хмельницький наперед всіх рушав. Ой як будете, вірне товариство, з Перекопу рушати, то не забувайте, вірне товариство, і моїх волів заняти. Та й рушимо тихесенько в далеку дорогу. Вітрець рушив. Рушай! Трогай! Мартъ!
