Віяльник, -ка, м. Вѣющій, зерно.
Запха́ти, -ся. Cм. запихати, -ся.
Королівщина, -ни, ж. Жалованная королемъ земля. За службу королівщин допевнявся.
Оврах, -ха́, м. Сусликъ. У меншого (брата) або градом виб'є (хліб), або оврах понівечить. Ум. овражок, оврашо́к.
Оприкритися, -рюся, -ришся, гл. Опротивѣть. То воно йому так горілка оприкрилась. Тут і своя брехня оприкрилась, а то ще й він.
Оскорбнота, -ти, ж. = оскорб. На нас оскорбнота — ми робили, а нам не заплачено.
Пожар, -ру́, м. Пожаръ. Викресали вогню із ружини да й пустили пожар по долині. на пожар спускати. Сжигать. А галеру на пожар спускали. Въ пѣсняхъ иногда въ значеніи выжженнаго мѣста: Біжить-підбігає, чорний пожар під білі ноги підгортає. Ум. пожарець, пожаречок. А взяв же його (бранця) по пужарові, — чорний пужарець ніженьки ком. Да повів же його да пожаречком.
Розглядач, -ча, м. Соглядатай.
Струнка, -ки, ж. 1) Ум. отъ струна. 2) Отгороженное мѣсто въ овечьемъ хлѣвѣ, гдѣ производится доеніе матокъ. Устройство: два столба —пвлюхи, на нихъ сверху крыша — повірхник, посрединѣ горизонтально отъ одного столба до другого — побе́дрина, къ ней прибиты вертикально стоящія до́шки, на которыя опираются спины доящихъ, передъ каждой доской — сіде́ць — толстый столбикъ для сидѣнья.
Торопати, -паю, -єш, гл.
1) Бѣдствовать, влачить жизнь.
2) Болтать.
