Нагомоні́ти, -ню́, -ниш, гл. 1) Наговорить много. Нагомонів стільки, що і в три мішки не забереш. Часто въ значеніи: нашумѣть, накричать. 2) — на ко́го. Накричать на кого. Нагомонів добре на свою жінку.
Наддністря́нець, -нця, м. Житель Приднѣстровья.
Обрус, -са, м. Скатерть. Льоннії обруси на столі. Нехай застилає тісовії столи, нехай застилає кружчатії обруси.
Одноножаний, -а, -е. О сапогахъ: шитый на одну колодку. У панів все одноножані чоботи.
Переспати, -сплю́, -пиш, гл. 1) Проспать извѣстное время. От велика біда, що переспав козак одну ніч із ляхівкою. Зайшло ясне красне сонце нічку переспати. 2) Сномъ избавиться отъ чего. Спи, сину, може переспиш (хворобу).
Посилати, -ла́ю, -єш, гл. сов. в. післати и послати, -шлю, -шле́ш, гл.
1) Посылать, послать. Що-неділі до дівчини товариша посилав. Пішли дурня по раки, а він жаб наловить. Посилай, посилай, серденятко моє, частенькії листи. Пошли, Боже, з неба чого нам треба.
2) Двигать, двинуть (рукою, ногою). Став він крадькома до хліба руку посилати. Посилає вперед нога за ногою.
3) — поклон. Кланяться, поклониться. У світлицю ввійшов, — низький поклон послав.
Проробляти, -ля́ю, -єш, сов. в. пророби́ти, -блю́, -биш, гл. Нести, понести убытокъ при работѣ. Іде на степи, думка — заробе, аж і своє проробля.
Роскіш, -коші, ж. 1) Роскошь, изобиліе, наслажденіе, удовольствіе, прелесть. Роскіш творить біль: як приходить — смакує, як виходить — катує. Степи-поля! роскіш моя! Захоче багатства і много грошей, а мене позбавить любої роскоші. 2) мн. роско́ші. Обиліе, достатокъ. Я з п'яницею жити не буду, тілько роскоші забуду. Сивий соколонько по полю літає, по своїх роскошах пароньки шукає. Ум. роскішенька, роскошеньки.
Спільний, -а, -е. Общій, совмѣстный. Не спільний хліб. Розмова стала спільною.
Шниря, -рі, ж. = шнир. нема до шнирі. Ничего нѣтъ.
