Богун, -на, м. 1) Горизонтальная жердь, перекладина, на которой развѣшиваютъ сушить рыбу. 2) Желудокъ, первый желудокъ жвачныхъ животныхъ, rumen.
Гру́ша, -ші, ж. 1) Груша (дерево и плодъ). Чорте, на груш, тільки мене не воруш. Під грушею ляше та й спить. Наказа́в на вербі́ груш. Пустяковъ, небылицъ наговорилъ. Ум. Гру́шка, гру́шечка.
Дарува́ти, -ру́ю, -єш, гл. 1) Дарить. Свого не даруй, чужого не бери. Вола дарують без ярма. Сестриці, ви порадниці, порадьте ж ви мене, чим тестя дарувати? — Даруй, братко, дари, собі дівочку бери. 2) Давать, награждать, жаловать. Не все ж Біг дарує, про що люд міркує. Царівну оддав, щастям дарував. Господь його донею дарує. 3) Жертвовать чѣмъ. Та візьміть мене самого, на Чорне море пустіте. Нехай я буду на Чорному морі своєю головою дарувати, аж не товариства сердешного невинні душі теряти. 4) Прощать, извинять. Даруй мені, я вже більше не буду. Що твоя жінка мене обідила, — я їй те дарую. Хто буде сей сон рано і вечір читать, того буде Господь на страшнім суді, на будущому віку гріхами дарувать. 5) Дарува́ти життя́м, — душе́ю. Пощадить жизнь. Став же він у пана милости прохати: чи не можна, пане, життям дарувати? Бери гроші, аби дарував душею.
Катюжний, -а, -е. Принадлежащій катюзі. Не ти, розбійнику, а тілько катюжні руки твої.
Лицарюва́ти, -рю́ю, -єш, гл. Рыцарствовать.
Мошо́к, -шку́, м. Ум. отъ мох.
Половіти, -вію, -єш, гл. Желтѣть (о хлѣбахъ). Із-за гори вітер віє, жито половіє. Округи мене то жито половіє, а купка льону голубо цвіте.
Спуск, -ку, м. Случка животныхъ.
Угибати, -баю, -єш, гл. Погибать; о лѣтахъ: уходить. Мої младі літа марні угибають.
Хурбет, -та, м. Крайній бѣднякъ? Жидові тілько самі багатирі та хурбети й не винні. Так се ти, поганий хурбет, наймит, будеш мені перебивати, будеш з мене сміятись?
