Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

повелівати 2

Повелівати 2, -ва́ю, -єш, сов. в. повеліти, -лю, -лиш, гл. Повелѣвать, повелѣть. Повелів нам любитися, тепер розлучаєш. Чуб. V. 265.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 209.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВЕЛІВАТИ 2"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВЕЛІВАТИ 2"
Глядка, -ки, ж. Раст. Aster. Вх. Пч. II. 29.
Давні́шній, -я, -є. Давнишній. Тільки де-не-де димок над кручею піднімається, та по вітру, як давнішняя слава Синопа, розлітається. Морд. (Млр. л. сб. 92).
Калавур, -ра, м. Заимствов. изъ русскаго языка. 1) Караулъ. Ой кругом церини січової калавури стали. Н. п. Для ночі вдвоє калавури на всіх поставили баштах. Котл. Ен. V. 40. 2) Крикъ: караулъ! А він гукає: пробі! калавур! Гліб. 16.
Малярува́ти, -рую, -єш, гл. Заниматься живописью, малярствомъ.
Низянин, -на, м. 1) Живущій въ нижней части села. 2) Живущій въ бассейнѣ нижняго теченія рѣки.
Поготувати, -ту́ю, -єш, гл. Наготовить, приготовить (во множествѣ). Чи все вже поготували нам на дорогу?
Покопотіти, -почу, -тиш, гл. Побѣжать мелкими шажками, стуча ногами (о дѣтяхъ). Раді діти уволити материну волю: ізнялись, покапотіли на могилу в поле. К. Досв. 81.
Прижовтий, -а, -е. Желтоватый. Вх. Зн. 55.
Умолоти, умелю, -леш, гл. 1) Смолоть часть. Вмели гречки хоч на галушки. 2) Съѣсть, уплесть. Як я молодою бувала, по сорок вареників їдала; а тепер хамелю, хамелю, — насилу 50 умелю. Ном. № 8146.
Штіль, -ля, м. см. сапіна Шух. І. 176.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОВЕЛІВАТИ 2.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.