Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пужина

Пужина ж. Пустое зерно, легковѣсное зерно. Мнж. 191. Новомоск. у. Лубен. у. Посіяв мірку конопель, та сама пужина уродила. Міусск. окр. Недозрѣлыя зерна конопли. Вас. 199.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 498.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПУЖИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПУЖИНА"
Бодро нар. Бодро. Кв.
Гармашний, -а, -е. Артиллерійскій.
Згорну́ти, ся. Cм. згортати, -ся.
Недбайливо нар. = недбало.
Підлепчастий, -а, -е. Узкій, тѣсно обхватывающій. Підлепчасті штани. Пирят. у.
Пожахати, -ха́ю, -єш, гл. Попугать.
Порохнавіти, -вію, -єш, гл. 1) Истлѣвать, обращаться въ труху. 2) Обращаться въ пыль. Земля порохнавіє. Камен. у. 3) Гнить. У чоловіка зуби порохнавіють. ЕЗ. V. 183.
Розварня, -ні, ж. Лѣнивая женщина. Вх. Лем. 461.
Ростоньки гл. ум. отъ рости. Ростоньки в костоньки. Мил. 36.
Ткаха, -хи, ж. = ткаля. Чуб. IV. 118.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПУЖИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.