Безґрунтовний, -а, -е. Безпочвенный, неосновательный.
Відсохти Cм. відсихати.
Ворітенька, -ньок, ворітечка, -чок, мн. ум. отъ ворота.
Го́стрий, -а, -е. 1) Острый, имѣющій тонкое лезвее. Не пиляй мене тупим, та ріж мене гострим. Гостра шабля. У рученьках гостру шаблю носить. Мала пташка, та кігті гостри. 2) Остроконечный, конусообразный. Як виїхав донський козак із-за гострої могили. Гострий шпиль. 3) Сильный, жестокій, рѣзкій. Цур-цурачка — гостра болячка. 4) Рѣзкій, остроумный. Гострий, як бритва. Хоч голий, та гострий. 5) Пронзительный, жгучій. Гострі, чорні очі. 6) Го́стра доро́га. Колоть, мерзлая грязь на дорогѣ. Дорога гостра не можна їхати. Ум. Гостре́нький, гостре́сенький. Єсть у мене гостресенький ножик.
Гужевня́, -ні́, ж. Часть плуга.
Лакеювати, -юю, -єш, гл. Служить лакеемъ.
Мазя́р, -ра́, м. Продавець дегтя.
Молосува́ти, -су́ю, -єш, гл. Бить, колотить. Вони повставали да й його молосувать там, бить.
Спогудити, -джу, -диш, гл. = огудити.
Убовтатися, -таюся, -єшся, гл. Забрызгаться грязью.
