Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пугач

Пугач, -ча, м. пт. филинъ, Strix bubo. Злетів пугач на могилу та й крикнув він: пугу. Ум. пугаченько. Ой не пугай, пугаченьку, в зеленому байраченьку. Мет. 283.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 497.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПУГАЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПУГАЧ"
Лагодиком Cм. лагід.
Ля́пка, -ки, ж. 1) Пятно. Ляпка на сіряці. Новомоск. у. 2) Болтовня. Вх. Лем. 433.
Мару́на, -ни, ж. Раст. Маточная трава. Matricaria, Pyrethrum parthenium. Вх. Пч. І. 12. А маруна посходила та пополовіла. Гол. І. 290.
Нає́мець, -мця, м. Наемникъ, въ частности — наемный рабочій у собственника полонини, присматривающій за скотомъ. Шух. І. 189. Cм. найомець.
Непорядний, -а, -е. Безпорядочный. Всі вони, сі нехворощане, якісь завзяті та непорядні. Скотину б'ють, не доглядають зімою. Г. Барв. 154.
Освятити, -ся. Cм. освячати, -ся.
Попідрубувати, -бую, -єш, гл. Подрубить (во множествѣ).
Сібір, -ру, м. 1) Сибирь. Повернувся я з Сібіру, нема ж мені долі: хоч, здається, не в кайданах, все таки в неволі. Грин. III. 618. 2) Каторга. 3) Тяжкая жизнь.
Сміливісінько нар. Совершенно смѣло. Лебед. у.
Турко, -ка, м. Названіе вола съ рогами, расходящимися съ основанія, а со средины загнутыми внутрь такъ, что концы ихъ почти сходятся. КС. 1898. VII. 45.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПУГАЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.