Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пугач

Пугач, -ча, м. пт. филинъ, Strix bubo. Злетів пугач на могилу та й крикнув він: пугу. Ум. пугаченько. Ой не пугай, пугаченьку, в зеленому байраченьку. Мет. 283.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 497.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПУГАЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПУГАЧ"
Виспіватися, -ваюся, -єшся, гл. Испѣться, потерять голосъ.
Дали́ти, -лю́, -ли́ш, гл. Отдалять.
Кобзарювати, -рю́ю, -єш, гл. Быть кобзаре́м. Желех.
Кравченко, -ка, м. Сынъ портного.
Марнотра́тний, -а, -е. Расточительный.
Обзначити, -чу́, -чи́ш, гл. Отмѣтить знаками, обозначить. Просив, щоб обзначить йому, — де його, а де ні. Новомоск. у.
Провинник, -ка, м. Виновникъ, провинившійся. Провинників-парубків посадили в холодну. Рк. Левиц.
Пушкарський, -а, -е. Артиллерійскій.
Торопати, -паю, -єш, гл. 1) Бѣдствовать, влачить жизнь. Угор. 2) Болтать. Вх. Зн. 70.
Утекти́. Cм. Утіка́ти.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПУГАЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.