Бренчка, -ки, ж. Раст. Rhinantus crista galli.
Ватага, -ги, ж. 1) Ватага, отрядъ, толпа; шайка. Простяглася по діброві по над Дніпром козацька ватага. І наплодилось у тім болоті чортяк до врага, — не багацько їх — ціла ватага. Яка ж ватага розбішак! 2) Стадо мелкаго скота. Ой я козак нетяга, в мене овець ватага. Віджени поров у череду, а овечок і телят у ватагу. 3) Стал. Вовків ціла ватага. Ум. ватажка.
Ґадзу́ля, -лі, ж. Навозный жукъ.
Зва́лювати, -люю, -єш, сов. в. звали́ти, -лю́, -лиш, гл. 1) Сваливать, свалить. Хапає кожного за ноги і звалює. Звалять дуба в кручу. 2) Сбивать, сбить, свалять. Звалили сукно на валютах.
Клюк Ii, -ка, м. Родъ деревяннаго крюка, колышекъ или деревянный гвоздь, загибающійся подъ прямымъ угломъ; употребляется при постройкахъ для прикрѣпленія жердей, на него запираются ворота и пр.
Круглість, -лости, ж. Круглота, шарообразность. Про круглість землі я трохи чи не сам доміркувався.
Облога, -ги, ж.
1) Осада. Наливайком козаки з облоги визволились.
2) Каждое изъ наклонно идущихъ бревенъ, изъ которыхъ сдѣланъ желобъ для спусканія срубленныхъ деревьевъ съ горы. Cм. ризи.
3) мн. облоги. Оконная рама.
Спродуватися, -дуюся, -єшся, гл. = спродаватися.
Хватаний, -а, -е. = хапаний. Лучче своє латане, ніж чуже хватане.
Шатувати, -тую, -єш, гл. Спѣшить.
