Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пундючитися

Пундючитися, -чуся, -чишся, гл. = бундючитися. О. 1862. І. 53.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 499.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПУНДЮЧИТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПУНДЮЧИТИСЯ"
Берулька, -ки, ж. = ягня. Вх. Пч. II. 6.
Відщепити, -ся. Cм. відщепляти, -ся.
Заги́рити, -рю, -риш, гл. Утратить, растратить. Напірне маєток. Вх. Зн. 18.
Засві́дче́ння, -ня, с. Засвидѣтельствованіе, свидѣтельство, удостовѣреніе. Черк. у. Смутна пісня є историчне засвідчення важкого минувшого життя. Левиц. І. (Правда, 1868, 484). Піди, хай піп дасть засвідчення. Н. Вол. у.
Калитина, -ни, ж. = калита. Желех.
Лупі́йка, -ки, ж. Жена живодера, живодерка. Желех.
Нахварбувати, -бую, -єш, гл. Накрасить.
Перекуйовдити, -джу, -диш, гл. 1) = перекудлити. 2) Перебросать, перерыть.
Перериштувати, -ту́ю, -єш, гл. Поставить иначе лѣса.
Рабата, -ти, ж. Висячая петля на груди верхней мужской одежды чамари. Гол. Од. 16.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПУНДЮЧИТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.