Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пугарь

Пугарь, -ря, м. Стаканъ. Шух. І. 101. Ум. пугарчик.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 497.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПУГАРЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПУГАРЬ"
Вискребти Cм. вискрібати.
Вікновина, -ни, ж. Чистое мѣсто на заросшемъ озерѣ или болотѣ. Канев. у.
Мала́та, -ти, ж. = кулеша. Вх. Уг. 251.
Накі́льчитися Cм. накільчуватися.
Обербенути, -ну, -неш, гл. = обемберити. Тавр. г.
Підсудній, -я, -є. Находящійся подъ судомъ, подсудимый. Йому не минеться; аби трохи де вкрав, то зараз його зроблять підсуднім чоловіком. Васильк. у. І що то кажіть? Одколи живу на світі, — не траплялося, щоб підсуднього настановили громадським урядником. Васильк. у.
Побіяти, -я́ю, -єш, гл. = побити. Ой сталася пригодонька, побіяв муж жінку. Гол. І. 196.
Повисаджувати, -джую, -єш, гл. 1) Высадить (многихъ). 2) Выломать, выбить (двери, напр., во множествѣ). 3) Поднявъ, посадить на что (во множествѣ).
Тванюка, -ки, ж. Ув. отъ твань. Мнж. 193.
Умовляти, -ляю, -єш, сов. в. умовити, -влю, -виш, гл. Уговаривать, уговорить. Батько їх умовляв, мати їх умовляє — ні! Рудч. Ск. ІІ. 78. Стара почала вмовляти: зостанься та зостанься. МВ. І. 29.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПУГАРЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.