Заві́д и заво́д, -во́ду, м. 1) Начало, то, съ чего что-либо началося, завело́ся. Ще й заводу нема, ще й не починали. Ном. № 7801. нема́ й заво́ду. а) Не было и заведено, и не было никогда. Гребня чорт-ма й заводу, бо не пряла, каже, зроду. Н. п. б) Исчезло все, нѣтъ и слѣда. Уже й заводу нема того нічого, що там було. 2) Начало, причина ссоры. Я знаю цей завід між ними. Н. Вол. у. Знайду собі другу милу, щоб не мала роду, щоб не було, як з тобою, жадного заводу. Чуб. V. 255. Завод зробився з того, що той не хтів платити за горілку. Н. Вол. у. Не роби заводу: як в грошіх — віддай податок. Н. Вол. у. 3) Заводъ. А мій милий у неволі, у неволі — на роботі, він на сахарнім заводі. Грин. III. 563. Там недалеко рибні заводи запорозькії. ЗОЮР. І. 111. 4) Заведеніе, учрежденіе. 5) Звукъ плача, плачъ. Почулися важкі заводи плачу. Мир. ХРВ. 49. Мирний употребляетъ это слово вообще въ смыслѣ протяжнаго звука. Дикі заводи реву (бугаєвого) розлягались по околиці. Мир. ХРВ. 129. Вітер покривав їх своїми жалісливими заводами. Мир. Пов. І. 118. Вітер доносив до них заводи дзвонів. Мир. ХРВ. 142. на всі заво́ди крич́ати. Во все горло кричать. Слухайте мене! — на всі заводи, кричав Уласович, — адже я сотник. Кв. II. 94. 6) Домашній праздникъ (крестины, свадьба и т. п.). Який же там завід? — Хрестини. На заводі був. Підем на завід. Черк. у. 7) Верхній край плавной сѣти, къ которому привязываются поплавки. Вас. 188. 8) Родъ понятыхъ или экспертовъ, въ количествѣ пяти и болѣе человѣкъ, которыхъ потерпѣвшій убытокъ отъ потравы хозяинъ приглашаетъ (заво́дить заві́д) для освидѣтельствованія на мѣстѣ размѣровъ, причиненныхъ убытковъ; завід можетъ самостоятельно постановить рѣшеніе. Чуб. VI. 79. 9) у заво́ди. Во весь карьеръ. А брат уже летить у заводи тих двох гостей зострічати. Федьк.

Зага́чувати, -чу́ю, -єш, сов. в. загати́ти, -чу́, -тиш, гл. Запруживать, запрудить; дѣлать, сдѣлать плотину, запруду. Ні один не переплив, усі камнем лягли по дну, аж річку загатили. К. Орися. (ЗОЮР. II. 204). Інгул що-зіму замерзає — Богун не встане загатить шляхетським трупом. Шевч. 160. Все пани та пани, а греблі нема кому загатити. Ном. № 1173.

Оттоді нар. Вотъ тогда. Оттоді ми заходимось. Шевч.

Пліндровина, -ни, ж. Разграбленное, разоренное, опустошенное мѣсто. На пустоші німецькій, на тім руйновищі, де хміль повився, по займані — пліндровині шляхецькій живе народ. К. Дз. 110.

Позачісуватися, -суємося, -єтеся, гл. Зачесаться (о многихъ). Дивись, як гарно всі дівчата позачісувались, а ти патлата. Харьк. у.

Потемки нар. Во тьмѣ. Що ви потемки промовили, повидну чутимуть. Єв. Л. XII. 3.

Примучувати, -чую, -єш, сов. в. приму́чити, -чу, -чиш, гл. Измучивать, измучить. Податками тебе примучено, важкою працею прикручено. Мир. Пов. II. 41. Примучено його на тілі. К. ХП. 130.

Розжовувати, -вую, -єш, сов. в. розжувати, -жую́, -єш, гл. 1) Разжевывать, разжевать. Розжуй та ще й у рот положи. Ном. № 6407. 2) Обдумывать, обдумать, сообразить. Що маєш казати, то попереду розжуй. Ном. № 12873.

Течія, -чії, ж. 1) Теченіе. 2) Потокъ. Маленька течія снує поміж очеретом. О. 1861. XI. 115. Ум. течійка.

Трощити, -щу́, -щи́ш, гл. 1) Ломать, трощить, превращать въ щепки. Трощіте сосну на дрізки. Чуб. 2) Ѣсть съ жадностью. Почав чабака трощити, уклав і другого, і третього. Стор. МПр. 18.