Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пужиноватий

Пужиноватий, -а, -е. О зернѣ: пустой; съ пустымъ зерномъ. Пужинувате просо. Черк. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 498.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПУЖИНОВАТИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПУЖИНОВАТИЙ"
Бийстрик, -ка, м. Быстрое теченіе въ рѣкѣ. Кіев.
Висловлювати, -люю, -єш
Зсиніти, -ні́ю, -єш, гл. Посинѣть.
Кримський, -а, -е. Крымскій. В кримськім степу пропадали (чумаки). Рудч. Чп. 105.
Попретно нар. Опрятно, чисто. Галиц.
Потужник, -ка, м. Союзникъ, помощникъ, доставляющій помощь своею силою К. Кр. 21. К. ПС. 13. Редшіде й Кантеміре... ви зорями ясними засияли, Ісламові потужниками стали. К. МБ. 152.
Пронняти, -йму, -меш, гл. = проняти. Наче ножем пронняла Христю наскрізь. Мир. Пов. II. 78.
Риґувати, -ґую, -єш, гл. Дурно писать. Ото риґує, — такі карлючки, що й не розбереш. Канев. у.
Розгорювати, -рю́ю, -єш, гл. = розгорити. Він собі й хату розгорював. Г. Барв. 5.
Розлічити, -ся. Cм. розлічувати, -ся.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПУЖИНОВАТИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.