Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пуґачі

Пуґачі, -чів, мн. = матаржин. Шух. І. 144.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 498.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПУҐАЧІ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПУҐАЧІ"
Безслідний, -а, -е. Безслѣдный. Безслідний вітер в полі. К. Псал. 180.
Виростати, -таю, -єш, сов. в. вирости, -сту, -теш, гл. Выростать, вырости. Борода виросла, та ума не винесла. Ном. № 6355. Буває, що і на полі рожа виростає. Ном. № 14303.
В'язіння, -ня, с. Связываніе сноповъ.
Ли́шачий, -а, -е. Лисій. Вх. Лем. 432.
Оберем, -му, м. = оберемок. Павлогр. у.
Поговіти, -вію, -єш, гл. Поговѣть.
Примір, -ру, м. 1) Намѣреніе. Я маю примір поїхати у ліс. Черк. у. 2) Примѣръ. О. 1861. V. 72.
Рівночасно нар. Одновременно.
Стуга 2 нар. Потуже. Да в'яжи, вража татарюго, да назад руки стуга. Грин. III. 590. Та підтягай, малий джуро, та попруги стуга. Мет. Ум. стугенька.
Танцювати, -цю́ю, -єш, гл. Танцовать. Чи танцювать, то й ушкварять, аж земля трясеться. Шевч.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПУҐАЧІ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.