Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

прясло

Прясло, -ла, с. Часть плетня между двумя кольями. Шух. І. 75.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 495.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРЯСЛО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРЯСЛО"
Бабувати, -бу́ю, -єш, гл. = бабити. Бабувала у його жінки. Рудч. Ск. II. 92.
Вар, -ру, м. 1) Кипятокъ. 2) Варка, количество для сваренія въ одинъ пріемъ. Вареників буде тільки на один вар. Борзен. у. 3) = узварь. Шух. І. 144. МУЕ. І. 109. 4) Жижа изъ квашенной капусты. 5) Составъ для смазки привитыхъ деревьевъ. 6) Зной, духота. Вертаються з панщини люде потомлені і варом сояшним і тяжкою працею. МВ. (О. 1862. ІІІ. 43).
Дрі́бни́й, -а́, -е́. усѣч. форма: дрібен. 1) Мелкій, дробный, небольшой, маленькій. Дрібні речі у кошик поклала. Н. Вол. у. А я ж тую дрібну ряску зберу у запаску. Мет. 8. Заганяла дрібні пташки до бору. Чуб. ІІІ. 251. Сію конопельки дрібні зелененькі. Н. п. Шкода як умре, бо дрібні діти має. Камен. у. 2) Мелкоузорчатый. Вийди, вийди, дівчинонько, під вербу густую, нехай же я подивлюся на плахту дрібную. Мет. 241. 3) Густой, частый. Дрібен дощик іде. Н. п. За дрібними слізоньками світоньку не бачу. Мет. 21. Когда говорится о слезахъ, существительное часто опускается. Дрібними вмився. Покотились дрібненькі з очей. О. 1862. X. 2. дрібни́й лист. Мелко и густо исписанное письмо. Грин. ІІІ. 677. Ум. дрібне́нький, дрібне́сенький, дрібню́ній. Та й знов мережать захожусь дрібненьку книжечку. Шевч. 549. Листячко дрібнесеньке. Кв. II. 163. Дрібнюні, як пшоно, червоні квіточки. Конст. у.
Заїда́тися, -да́юся, -єшся, сов. в. заї́стися, -ї́мся, -ї́сися, гл. Грызться, кусать другъ друга. Бджоли заїдається. О. 1861. XI. Свид. 69. 2) Ссориться, поссориться, поспорить. Заїлись із гетьманом пани — порубають. ЗОЮР. II. 167. Заївся писарь з старшиною. Канев. у. 3) Сильно нападать, лаять (о собакѣ).
Малова́жити, -жу, -жиш (собі щось, когось), гл. Не придавать значенія, не цѣнить. Желех.
Повтихати, -хаємо, -єте, гл. Утихнуть (о многихъ). Мої думи повтихали. Федьк. І. 29.
Поназбігатися, -гаємося, -єтеся, гл. Сбѣжаться (во множествѣ). Поназбігалось їх. Чуб. II. 55. Панства усякого поназбігалось. Рудч. Ск. II. 10.
Потіль нар. = потиль. Потіль бить, покіль та щучина кожа облізе. Рудч. Ск. II. 53.
Рінець, -нця, м. Нырецъ (птица). Харьк. г.
Тринити, -ню, -ниш, гл. 1) Превращать въ труху. Шейк. 2) Сильно ѣсть. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРЯСЛО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.