Брикатися, -каюся, -єшся, гл. 1) Лягаться. Знай, кобило, де брикати. І все кобилок поганяє, що оглобельна аж брикає. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. 2) Артачиться; капризничать, зазнаваться. Пархоме! в щасті не брикай: як більш нема, то й так нехай.
Кросневий, -а, -е. кро́снева пилка. Столярная нила со станкомъ.
Ли́царь, -ря, м. Рыцарь. А тут Михайлик лицарь був. Громада вибрала гетьмана — преславного Лободу Івана, лицаря старого.
Насмикати Cм. насмикувати.
Опішний, -а, -е. = опішілий. Опішний кінь.
Подопливати, -ва́ємо, -єте, гл. Доплыть (о многихъ).
Посторонь нар. Въ сторону, поодаль, особнякомъ. Яким вже я тихим видом не підходила розмовитись з нею, роспитаться за все, так вона ж од мене посторонь.
Ростопити, -ся. Cм. ростоплювати, -ся.
Сватів, -това, -ве, м. Принадлежащій свату въ 1-мъ или 2-мъ значеніи.
Штовх! меж. Толкъ! Та зараз дядька штовх тихенько.
