Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пруні

Пруні, пруньки́, мн. = тернослив. Шух. І. 109. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 493.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРУНІ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРУНІ"
Глота, -ти, ж. = гліт. Вх. Зн. 21. Подольск. г.
Дзи́знути, -ну, -неш, гл. О полетѣ пули, камня: издать звукъ, свиснуть. Камінь поуз голову дзизнув. МВ. (О. 1862. I. 86).
Захолітаты, -таю, -єш, гл. Заколебать, зашатать. Желех.
Землепи́сний, -а, -е. Географическій. Желех.
Пигичка, -ки, ж. пт. = чайка. Вх. Пч. II. 15.
Попхенькати, -каю, -єш, гл. = попхикати. Нехай троха попхенькає, — буде лучче спати. ЕЗ. V. 123.
Прорив, -ву, гл. Прорывъ (напр. нарыва). Мнж. 190.
Розшарітися, -ріюся, -єшся, гл. = розчервонітися. Дивлюсь; вона так розшарілась. Екатер. у.
Сотниківський, -а, -е. Сотничій. К чортам пужни сотниківське харпацтво. Стор. І. 242.
Чустрий, -а, -е. Бодрый, крѣпкій (о человѣкѣ). Баба стара, але чустра. Рк. Левиц.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРУНІ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.