Зазу́блювати, -люю, -єш, сов. в. зазуби́ти, -блю́, -би́ш, гл. 1) Загинать, загнуть крючкомъ. 2) Дѣлать, сдѣлать зазубрины (на лезвіѣ и пр.), зазубривать, зазубрить. Ніж зазубив. 3) — зу́би. Выставить зубы? оскалиться? Встрѣчено только въ нар. поговоркѣ: Лізе кусіка з-за сусіка, зуби зазубила, очі заочила, руки заручила, ноги заножила.
Залічи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Зачесть. 2) Залѣчить. Залічили в серцях наших великую рану.
Замусува́ти, -су́ю, -єш, гл. Запѣниться.
За́сніток, -тку, м. Зародышъ. Який кущ не вирви, то й заснітку навіть картоплі нема.
Їдло, -ла, с. Пища, ѣда. А Прокіп наче ніч темна ходить, і вже тоді ні до їдла, ні до питва, ні до розмови.
Калічний, -а, -е. Увѣчный. Царь уп'ять послав сказать: щоб збірались до його... усі: і старе й мале й калішне.
Перетанцювати, -цюю, -єш, гл.
1) Протанцовать, окончить танцовать. Перетанцювавши два танці, розіходяться по домівках.
2) — кого. Протанцовать больше кого. Коли бум візьметься за танці, так і не кажи, що годі: перетанцює яку хоч музику.
Святити, -чу́, -тиш, гл. Святить. Коли не прийду до церкви, то все паски святять.
2) Рукополагать.
Тогобіцький, -а, -е. = тогобічний. Тогобіцькі люде вертались із цього боку на свої міста.
Щелепа, -пи, ж. Челюсть. Він йому розбив голову — ударив кінською щелепою. Як не перестанеш лаяться, до я тобі щелепи роздеру.
