Блакитніти, -нію, -єш, гл. Голубѣть. Жита колосіють, волошки блакитніють. Небо блакитніє.
Бурмистренко, -ка, м. Сынъ бургомистра.
Дозі́рній, -я, -є. Бывающій до зари, ранній. Я вмивала своє личко раннєю дозірньою росою.
Заверта́тися, -та́юся, -єшся, сов. в. заверну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. 1) Заворачиваться, завернуться, поворачиваться, повернуться. 2) Ворочаться, воротиться, возвращаться, возвратиться. Біжи, біжи, дитя моє, не барися: на сінечному порозі завернися. Тебе, серце, не покину, хоть покину, — завернуся, до серденька пригорнуся. Заверніться, тату, додому, — я й сама піду.
Зажи́рливо нар. Прожорливо.
Замі́рок, -рка, м. Заморышъ. Та дитина — замірок.
Соб! меж. Восклицаніе, которымъ погоняютъ воловъ налѣво; употребляется также въ смыслѣ нарѣчія и значитъ: налѣво. Їдьте, сердечко, навпрямець, а там живе Андрій Швець: а там — круто соб — живе Кулина Вакуленкова.
Турський, -а, -е. Турецкій. Коником грає, військо збірає, турського царя все визирає.
Хвизина, -ни, ж. Лента. Ти бач, яка широка хвизина.
Чепелина, -ни, ж. = чепель. Ой украв я чепелину, ненька каже: здається, сину.
