Де́рти́ця, -ці, ж. 1) = Драни́ця. 2) = Те́ртиця.
Доро́блювати, -люю, -єш, гл. = доробляти.
Життєви́й, -а, -е. Жизненный.
Загомоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Заговорить. Ой цюкнув раз перший — вона зашуміла, ой цюкнув раз другий, та й загомоніла. А ні поспитати, а ні загомоніти до неї. Иногда употребляется въ смыслѣ: прикрикнуть, строго и съ укоромъ заговорить съ кѣмъ. Батько аж загомонів тогді на його: «Та чи довго ти гави тут ловитимеш?» Въ прилож. къ толпѣ, значитъ: загалдѣть. То тихо було, а то як загомоніла вся громада, — такого крику!
Кулик I, -ка, м. Ум. отъ куль.
Ламань, -ні, ж. Валежникъ, лѣсные обломки. Поїде та ламані крадькома назбірає.
Примащувати, -щую, -єш, сов. в. примастити, -мащу, -стиш, гл. Сдабривать, сдобрить кормъ. Мукою примащують січку худобі.
Ряндка, ряндочка, -ки, ж. Ум. отъ рянда.
Тікати 2, -каю, -єш, гл. Бѣгать тічкою. Вовки од Ганни Зачаття аж до Водохрища тікають, а на Водохрещі розскакуються.
Шротівниця, -ці, ж. Дробовница.
