Заканю́чити, -чу, -чиш, гл. Заклянчить.
Навро́чувати, -чую, -єш, сов. в. навро́чити, -чу, -чиш, гл. Причинять, причинить несчастіе, порчу, болѣзнь посредствомъ словеснаго пожеланія, завистливой или неумѣстной похвалы. Головонька моя бідна, — хтось жінку наврочив. Чи не той то її врік, що допіро з хати втік? Либонь то ті наврочили, що мак потолочили. А вже нашу худобоньку наврочили люде.
Обночувати, -чую, -єш, гл. Переночевать. Рідні — крий Божа Мати, та ні в кого обночувати.
Отчизний, -а, -е. Отечественный. Ворога отчизного скараймо.
Плохута, -ти, м. Смирный, тихій человѣкъ. Так плохута, нікому нічого. Ум. плохутка. Еней же був собі плохутка.
Полегшіння, -ня, с. Облегченіе. Зробив полегшіння нашому краєві.
Проводити, -джу, -диш, сов. в. провести, -веду́, -деш, гл. Проводить, провожать, провести. Котилася зірка з неба та впала додолу: ой хто мене молодую проведе додому? Проводь, проводь, козаченьку, проводь, не барися.
Проторохтіти, -хчу, -тиш, гл. Прогромыхать. Хутко проторохтіли вулицями.
Струплястий, -а, -е. = струпкий. Струплястий шлях.
Хапання, -ня, с.
1) Хватаніе.
2) Взяточничество. Хапанням не дать дітям своїм ні щастя, ні долі.
3) Поспѣшность, торопливость. Через хапання та й зробили воза поганого.
