Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

простригати

Простригати, -га́ю, -єш, сов. в. простригти, -жу, -же́ш, гл. Простригать, простричь.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 482.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРОСТРИГАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРОСТРИГАТИ"
Воскресення, -ня, с. Воскресеніе. Садукеї кажуть: нема воскресення. Єв. Мр. XII. 18.
Забіли́ти, -ся. Cм. забілювати, -ся.
Курінний, -а, -е. 1) Шалашный. 2) Относящійся къ запорожскому куріню. отаман курінний. Начальникъ части запорожскаго войска. Cм. курінь 3. Хведора Безрідного, отамана курінного постріляли, порубали. АД. І. 248. Часто вмѣсто, отаман курінний говорится просто курінний. Оставили на мої руки товариша — занедужав у їх курінний. К. ЧР. 207.
Малиня́к, -ку, м. = малинівка.
Надті́сувати, -сую, -єш, сов. в. надтеса́ти, -тешу́, -шеш, гл. Надтесывать, надтесать. Желех.
Переказ, -зу, м. Пересказъ; передача на словахъ. 2) Преданіе. Забула історичні перекази. Левиц. І. 258. Віри і звичаїв і предківських переказів зреклись. К. ПС. 94. Всячину переказом знає, — т. е. по преданію). Г. Барв. 310.
Перелякувати, -кую, -єш, сов. в. переляка́ти, -ка́ю, -єш, гл. Перепугивать, перепугать. Сховавсь під мостом, щоб перелякати їх. Чуб. І. 51.
Потаска, -ки, ж. У горшечниковъ: деревянная, рѣдко желѣзная кочерга въ видѣ буквы Т для перегребанія въ горнѣ во время обжиганія. Вас. 179.
Потуга, -ги, ж. 1) Сила, мощь. Царство Боже прийде в потузі. Єв. Мр. IX. І. Перемогла б нечисту силу ти пречистою потугою своєю. К. Дз. 166. 2) Военная сила, войско. Та підтягай, малий джуро, та попруги стуга, бо буде ж нам, малий джуро, велика потуга. Мет. 401. А я (Богд. Хмельн.) ляхів не боюся і гадки не маю, за собою великую потугу я знаю, іще й орду татарськую веду за собою. Гол. І. 4. 2) потугу чути. Предчувствовать бѣду (отъ какой либо силы). Не лай мене, — каже кінь, — як мені не вбиваться (в землю), коли я потугу чую. — Яку ж ти потугу чуєш? — пита хлопець. — А таку: як насипле мати тобі борщу, то ти не їж та за вікно вилий, бо як попоїси, то більш тобі не жить. Грин. І. 150. Ум. потугонька. Десь на свою головоньку потугоньку чую. Рудч. Чп. 185.
Узаводи нар. см. навзаводи.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРОСТРИГАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.