Волочити, -чу, -чиш, гл.
1) Тащить, тянуть, влачить, волочить. Волочать трупи ланцюгами. Копиці волочив.
2) Бить, таща. Хто пив, а мене волочать.
3) Бороновать (послѣ посѣва). Посіяв і волочить. Удівонька пшениченьку сіє, посіявши, стала волочити.
Зуноватися, -нуюся, -єшся, гл. Надоѣсть, опротивѣть.
Клич, -ча, м. Репутація. То вже ж один козак доброго клича і луччой руки один шостак розгадав.
Перевивати, -ва́ю, -єш, сов. в. перевити, -в'ю́, -єш, гл.
1) Перевивать, перевить. Вінок плете з червоного та з білого маку, зеленим барвінком перевиває. Червоною стьожечкою коса перевита.
2) Передѣлывать, передѣлать свитое или перевитое. Чи хороше віллечко ми тобі ізвили? як не хороше, — ми перев'єм, ми тобі кращеє ізо'в'єм.
Позвисати, -саємо, -єте, гл. Свѣситься (во множествѣ). Заснув п'яний на возі, ноги аж до колеса позвисали.
Помишляти, -ля́ю, -єш, гл. Думать, помышлять. Нічого о собі не дбаєш, о розбою помишляєш.
Пригаяти, -гаю, -єш, гл. Задержать, заставить опоздать. Пригаяв ти нас.
Припутина, -ни, ж. Временная подпорка къ стропиламъ для удержанія ихъ въ вертикальномъ положеніи.
Простяка, -ки, об. Простой, не гордый человѣкъ. Наш пан — простяка.
Рабинин, -на, -не. Рабынѣ принадлежащій. І рабининого сина заступи од нечестивих.
