Гній, гною, м.
1) Навозъ, пометь. Конюх коні ганяє, він гноєм воняє.
2) Гной, матерія. Чиряк великий, а гною мало.
Дзві́нний, -а, -е. Колокольный.
До́ньчин, -на, -не. Принадлежащій дочери.
Заду́ма, -ми, ж. Задумчивость. Гадюк хотів піймати на її лиці хоч крапельку задуми, хоч крапельку того смутку.
Засті́лок, -лку, м. Постель.
Нагляда́ння, -ня, с. = нагляд.
Пихкати, -каю, -єш, гл.
1) Пыхтѣть. От ми пихкали, пихкали над тим чаєм, та й повиливали його під ліжко.
2) Потягивать (трубку). Лежить у садку під грушею, люльку пихкає.
Півголосом нар. Въ полголоса.
Тисячостежковий, -а, -е. Имѣющій тысячу дорогъ, тропинокъ. Перед очима тисячостежковий шлях за пороги.
Шпуляр, -ра, м. У ткачей: инструмента для наматыванія нитокъ на шпульку. Въ восточной Галиціи шпуляр то же, что и ремісник. Части его: слупки (у ремісника лаби) веретено, замахове колесо, лучо́к.
