причільник
Причільник, -ка, м. Часть очіпка (охватывающая лобъ?)
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 453.
Том 3, ст. 453.