Вертатися, -таюся, -єшся, сов. в. вернутися, -нуся, -нешся, гл.
1) Возвращаться, возвратиться, воротиться. Вернітеся, літа мої, хоч до мене в гості. Не вернемось, не вернемось, не знаєм до кого. Щоб ти туди не дійшов і назад не вернувся.
2) вернеться світ кому. Голова у кого кружится. Лежать наша Тетяна, вернеться їй світ.
Гроба́к, -ка́, м. Червякъ, личинка насѣкомаго. І квасницю гробак гризе. Ум. Гробачо́к.
Злюлятися, -ляюся, -єшся, гл. Напиться пьянымъ. На радощах так злюлявся, аж очі заплющив.
Знатися, -знаюся, -єшся, гл.
1) Знаться, водить знакомство. Бодай ніхто не діждав з багатими знаться. Розійшлися, мов не знались. Прощайте! Дай, Боже, знаться!
2) — на чому. Смыслить въ чемъ, знать толкъ въ чемъ, имѣть въ чемъ-либо познанія. Теля не знається на пирогах. Знався на пасіці добре.
Кичматися, -юся, -єшся, гл. Копаться, возиться. Кичмався дома то над сим, то над тим.
Нало́га, -ги, ж. 1) Привычка, обыкновеніе, повадка. У нього налога пити горілку. 2) Отягощеніе, притѣсненіе. (Чорт у пеклі) мучив дармо, у всіх ярма з шиї не злізали, струп на плечах, бо по печах в ад дрова возили... Щоб скакали, не брикали, — кладуть в рот удили, сікуть плітью, щоб там митью ступою ходили. Всю налогу скоро Богу донесли во уші: не забарив, ад розорив, випустив всі душі. 3) Толпа, давка; напоръ, натискъ. Там налога така, що трохи пана не звалили, так налягли.
На́па́сть, -сти, ж. 1) Напасть, придирка. Хто хоче напасти, най того Бог поб'є. 2) Бѣда, несчастіе. Чи довго жити у сій напасті? Що Бог дасть, то не напасть. 3) Штрафъ, пеня. Мені оце присудив мировий платити 40 р. напасти. 4) напасть натяга́ти на ко́го. Взводить напраслину. Напасть натягає на мене. 5) до напасти. Пропасть, много. Курей тут до напасти.
Побажатися, -жається, гл. безл. Захотѣться.
Попельня, -ні́, ж. Мѣсто для ссыпки золы.
Футькало, -ла, с. Вспыльчивый человѣкъ. .
