Апо́стол, -ла, м. 1) Апостолъ, одинъ изъ двѣнадцати учениковъ Христовыхъ. Учеників назвав апостолами. І посходились апостоли до Ісуса. Подибує він раз янгола, ци апостола. 2) Учитель, провозвѣстникъ истины. І день іде, і ніч іде і, голову схопивши в руки, дивуєшся, чому не йде апостол правди і науки. 3) Книга дѣяній и посланій св. апостоловъ. То було по великих празниках народ приходив до Дороша, неначе до церкви, от він і читав їм Євангелію, Апостола і Псалтирь.
Заготу́ритися, -рюся, -ришся, гл. = загутатися.
Зрази, зраз, ж. мн. Кушанье изъ говядины: родъ свернутаго битка съ начинкой.
Імкий, -а́, -е́ = ємкий.
Лихосло́вити, -влю, -виш, гл. Сквернословить, браниться. Казав, щоб не їли м'ясного, не лихословили, ходили до церкви.
Обвітріти, -рію, -єш, гл. Быть обвѣяннымъ вѣтромъ.
Опарювати, -рюю, -єш, сов. в. опарити, -рю, -риш, гл.
1) Обваривать, обварить кипяткомъ, опарить. Кричить як опарений.
2) опа́рює лід. Растаетъ у береговъ.
Підбороздня, -ні, ж. пт. = веснівка 2.
Пічний, -а, -е. Печной. Пічний черінь. пічна стіна. Стѣна, къ которой прилегаетъ бокомъ печь, въ ней же находится дверь изъ сѣней. пічне вікно. Окно въ задней стѣнѣ, къ которой прилегаетъ печь.
Полазок, -зка, м. Полянка въ черномъ лѣсу.
