Держа́тися, -жу́ся, -жи́шся, гл. 1) Держаться. 2) Придерживаться, держаться. Держись берега! Держися війська все середнього. Наперед не виривайся, ззаду не зоставайся, середини держись. Держись за землю! — ха́ти. Бывать, быть дома. Я для тебе недобрим був чоловіком: як не лежав, то ходив, або й хати не держався. Дітвора й хати не держалась — розбрелись, хто куди попав. — голови́. Удерживаться въ головѣ. Антосьо слухав сю мову, а вона йому й голови не держалась. 3) Не отступать, не сдаваться, держаться. Держись, козаче, отаманом будеш. 4) Поддерживаться, имѣть опору. Папи мужиками тільки й держуться. 5) Находиться, пребывать. Зімою риба держиться на дні. Держа́тися ку́пи. Быть вмѣстѣ. Таке́, що й ку́пи не держи́ться. Несообразность. Вигадаєте таке, що й купи не держиться.
Заратува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Помочь, поддержать. Прилуц. у. Заритуй, та й сам себе затратуй.
Заюри́ти, -рю́, -риш, гл. Зашалить. Дідона кріпко заюрила, горщок з вареною розбила.
Ме́ншати, -шаю, -єш, гл. Уменьшаться.
Набіси́тися, -шу́ся, -сишся, гл. Набѣситься.
Наздогі́н, наздогі́нці, нар. Въ догонку; въ погоню. Наздогін не націлуваться. Пани ж наші, пани голоколінці: як ми в шинок, то й ви наздогінці.
Подмухати, -хаю, -єш, гл. Подуть. А Іван як подмухав своїм духом, до воно й прохололо.
Порозіходитися, -димося, -дитеся, гл. Разойтись (во множествѣ).
Роздір, -дору, м. Часть повозки при заднихъ колесахъ.
Умелигати, -гаю, -єш, гл. = умережити 2. Поїла вона все, що було на подвіррі, навіть шкарбани старі і драну свитину умелигала.
