Буркувати, -ку́ю, -єш, гл.
1) Мостить (камнемъ). Зробив.... бурковану дорогу.
2) Ворковать. На калині зозуля, вона не кує — буркує.
Дожида́ння, -ня, с. Ожиданіе. Бранці у їх весіллячко, кінець дожиданню. Помертвіють люде від страху та дожидання.
Їздець, -дця́, м. Ѣздокъ. Вчора увечері приїхав їздець.
Кабанячий, -а, -е. Кабаній. Бийте його, кабанячу тушу.
Книпець, -пця, м. = ґнипець.
Полистуватися, -ту́юся, -єшся, гл. Переписываться съ кѣмъ нѣкоторое время.
Помандрувати, -ру́ю, -єш, гл. Отправиться, пуститься въ путь. Помандруєм прічки темненької нічки. Ой я тую далекую хлопцям подарую, а до сеї близенької та й сам помандрую.
Пристосовувати, -вую, -єш, сов. в. пристосува́ти, -су́ю, -єш, гл. Примѣнять, примѣнить.
Усоромити, -млю, -миш, гл. Пристыдить.
Устерегти, -жу, -жеш, гл. Уберечь, укараулить. Ярчук.... і од чорта устереже, і відьму задавить. Чи встережете мене?
