Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

павурка

Павурка, -ки, ж. = павуриця = павичка. Вх. Лем. 446.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 85.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПАВУРКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПАВУРКА"
Анта́ба, -би, ж. Рукоять, рукоятка, ручка. Ум. Анта́бка.
Гру́ддя́, -дя́, с. соб. Комки (земли, глины). Дід уже і груддям кидав і палицею. Рудч. Ск. II. 37. Кинувся на незбиту дорогу, набрав груддя. Мир. ХРВ. 129.
Забурти́ти, -рчу́, -ти́ш, гл. 1) Забить, засыпать, залѣпить. Вікна забуртило (снігомъ), — нічого не видко. Мнж. 130. 2) Воткнуть, вонзить. У серце ніж забуртила. АД. І. 304.
Заваля́ти, -ля́ю, -єш, гл. 1) Завалять. 2) Напачкать.
Згото́вити Cм. зготовляти.
Коміть нар. Внизъ. коміть-головою. Внизъ головою. Вх. Зн. 27.
Налипа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. налипнути, -ли́пну, -неш, гл. Налипать, налипнуть.
Нотація, -ції, ж. Урокъ, который не забудется. Спасибі вам, дядьку, що повчили (= попобили). Ви мені добру нотацію дали. Осн. 1862. VIII. З нар. уст, 28.
Ськатися, -каюся, -єшся, гл. Искать (насѣкомыхъ въ волосахъ, шерсти). Такий мені пан: у соломі спить а зубами ськається. Ном. № 2930.
Туронько, -ка, м. Ум. отъ турок.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПАВУРКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.