Зажи́вок, -вку, м. 1) Зародышъ. Пропало просо: морози заживок побили. В єї ще з замолоду заживок (хвороби) у середині, в животі. 2) Питаніе. Як гноювата земля, то корень кращий заживок має, тим хліб добрий роде. 8) Зажитое, заработанное наймомъ имущество. Я не чужу телицю взяв, а свою: вона мій заживок. 4) Внутренняя, самая крѣпкая часть снятой съ животнаго кожи, лежащая между наружнымъ слоемъ — ли́чком и внутреннимъ — ніздр́ею.
Миготі́ти Cм. миготати.
Місти́тися, -щуся, -стишся, гл. Помѣщаться. Та нічого поститись, коли єсть ігде міститись.
Нюх, -ху, м.
1) Чутье, обоняніе. Переносно: носъ. Бережи нюха.
2) Понюшка табаку.
Огидно нар. Противно, отвратительно, мерзко.
Повісемце, -ця, с. Ум. отъ повісмо.
Потемнити, -ню, -ниш, гл. Ослѣпить. Щоб тебе побило, потемнило на путі, на дорозі і куди ти повернешся лицем своїм!
Спосібно нар.
1) Пригодно, нужно.
2) Удобно. Возом спосібніш їхати, ніж дрогами. Куди йому спосібно йти.
Широкончик, -ка, м. Родъ горошка.
Штудерація, -ції, ж. Искусно, хитро сдѣланная вещь. Їкі він (чорт) штудерациї робив, то Бог все переробив на свою користь.
