Забала́куватися, -куюся, -єшся с. в. забала́катися, -каюся, -єшся,, гл. 1) Заговариваться, заговориться, долго проговорить. Якось у полі ми зострілись та й забалакались. 2) Только несов. в.: заговариваться, бредить. Далі уже став забалакуваться і драться на стіну.
Зау́хати, -хаю, -єш, гл. Закричать: ух!
Ковганка, -ки, ж.
1) Деревянная ступка для толченія сала. Ковганка салу переводчиця. Сала... чорт-ма в ковганці.
2) = ковган 1.
Машкара́, -ри́, ж. 1) Маска. А в нас є машкара. Хто ж його обікрав? — Бог його знає. Якісь, каже, замурдовані люде. Понадівали машкари, пов'язали гаразденько всіх, та й забрали що знайшли. 2) Харя, рожа, уродина. Бо ти того любиш, що красний із тварі; почкай, може достанеш страшную машкару.
Мертв'я́щий, -а, -е. Умертвляющій, убивающій. цілюща та мертв'я́ща вода. Живая и мертвая вода (въ сказкахъ).
Нагреба́ти, -ба́ю, -єш, сов. в. нагребсти́ и нагребти́, -бу́, -бе́ш, гл. Нагребать, нагресть, сгребать, сгресть. Нагріб купу сміття, а вивезти нічим.
Надба́ння, -ня, с. Пріобрѣтенное имущество. І все твоє надбання пожакують. Неділене між нами все надбання наше.
Полистуватися, -ту́юся, -єшся, гл. Переписываться съ кѣмъ нѣкоторое время.
Пометати, -мечу, -чеш, гл.
1) Бросить (во множествѣ). Дрібні листи написала та й на воду пометала. Всіх турків у Чорнеє море пометали.
2) Разорвать на куски. Тілко змій ногу з стремена, так охота (звіри) його і пометала. Объ одеждѣ: разорвать, изорвать. Через перелаз упав — жупанину пометав. Изрубить въ куски. Ой як пойду, всієх повоюю, мечом помечу, конем потопчу.
Попідвереджуватися, -джуємося, -єтеся, гл. Подорваться (о многихъ). Це вони в економії попідвереджувалися, п'ятипудові чували тягаючи.
