Дотка́ти Cм. II. дотика́ти.
Дурни́й, -а, -е. 1) Глупый. Заткне тебе за шапище, за дурную головище. Хто дурнішний — чи пани, чи прості люде? — Пани сами по собі дурні, а ми сами сами по собі. Лучче з розумним згубити, як з дурним знайти. Да дурна була дівчинонька, що так ісказала. дурни́й ро́зум. Глупость; глупая голова. Дурний свій розум проклинаю, що дався дурням одурить. Ти, козаче молоденький, дурний розум у тобі. з дурно́го ро́зуму. По глупости. дурне́ бала́ка. Глупости говорить. дурне́ ко́лесо. Весенняя игра. по дурно́му. Напрасно. 2) Бѣшеный (о собакѣ). Дурна собака наших собак покачала. Ум. дурене́нький, дурне́сенький. Раденький, що дурненький.
Литвино́к, -нка, м. Ум. отъ литвин.
Наторочити, -чу, -чиш, гл.
1) Надергать (нитокъ). Натороч ниток з панчохи.
2) Наболтать пустяковъ. Це вам снилось, а ви й панові наторочили. К.
Незлагока, -ки Несогласіе, разладъ. Бо ти старий, а я молода, то буде нами незлагода.
Перемацати, -цаю, -єш, гл. Перещупать.
Попереглядати, -да́ю, -єш, гл. То-же, что и перегля́діти, но во множествѣ.
Сельбище, -ща, с. Поселеніе, мѣсто поселенія. Поосідали хуторами і сельбищами ті запорожці. Наш Хорол — як городок — ледаченький, а як сельбище, — то прехороше.
Стебур'я, -ря, с. соб. Стебли. Стебур'я з малини вимерзло.
Хупавий, -а, -е. Красивый, нарядный, опрятный. Наша пані пишна за ворота вийшла; наша пані хупава роспустили рукава. Хупава молодичка: у хаті в неї чистесенько і сама прибрана як квіточка. Ум. хупавенький. Хупавенька дівчинка — любо й подивитись.
