Видихати, -хаю, -єш, сов. в. видихати, -хаю, -єш, одн. в. видихнути, -ну, -неш, гл. Выдыхать, выдохнуть. Видихнути воздух з себе. ви́дихати употребляется въ смыслѣ: оправиться послѣ болѣзни, побоевъ. Дав йому доброї кладі, — як то видихає.
Дзвінки́й, -а́, -е́. Звонкій, звучный. Горщик дзвінкий. Голос дзвінкий. Дзвінкий регіт такий чути, що пит і роскочується.
Доточи́ти, -ся. Cм. доточувати, -ся.
Дупляк, -ка́, м. Дуплистое дерево.
За́мко́вий, -а, -е. Замковый, принадлежащій замку. Приїхали вони під замкову браму. Замкова брама не одчинилась сіромам і голоті. Пожаром обсмалив замкові мури.
Пекарчук, -ка, м. Мальчикъ въ булочной.
Суреля, -лі, ж. Берцовая кость. (Tibia) и вообще всякая длинная трубчатая кость. Въ смыслѣ: нога употреблено въ слѣдующемъ выраженіи: откидав сурелі, — т. е. протянулъ ноги, лежитъ.
Тутайка, -ки, ж. = туркавка.
Уливатися, -ваюся, -єшся, сов. в. улитися, уллюся, -ллєшся, гл. Вливаться, влиться. 2) Впадать, впасть (о рѣкѣ), 3) Обливаться, облиться. Вона усе сльозами вливалася.
Хасатися, -саюся, -єшся, гл. Сторониться, чуждаться. Чого ти мене хасаєшся, неначе чорт херувимського ладану.
