Гру́бник, -ка, м. 1) Истопникъ. Служили.... по лазнях грубниками. 2) = Пригрубник? (Чорт) до дяка просився в грубник жить. Cм. Пригрубник.
Знеславити Cм. знеславлювати.
Лупи́ти, -плю́, -пиш, гл. 1) Лупить, обдирать, сдирать кожу (съ животнаго), скорлупу (съ яйца), шелуху, корку (съ плода), кору (дерева) и пр. Лупити смереку. Чи ти ж, мати, та гарбуз лупиш? 2) Высиживать (о насѣдкахъ). Щоб квочки сідали й лупили курчат. 3) Драть, обдирать, грабить. Що ступить, то лупить. 4) Ѣсть, жрать, убирать, уписывать. Бублики лупить, як хто купить. Лупить, аж ніс гайдука скачеть. 5) Скоро говорить, читать, бѣгать. Що кому рупить, той про те й лупить.
Лю́босний, -а, -е. 1) Любовный. 2) Любезный, пріятный.
Поезійка, -ки, ж. Ум. отъ поезія 2.
Попогрюкати, -каю, -єш, гл. То-же, что и грюкати, но продолжительное время. Попогрюкала добре в двері, поки почули, — добре сплять люде.
Поруйнувати, -ну́ю, -єш, гл. Разрушить (во множествѣ).
Привчати, -чаю, -єш, сов. в. привчити, -вчу, -вчиш, гл. Пріучать, пріучить.
Світок, -тка, м. Ум. отъ світ.
Цвяшок, -шка, м. Ум. отъ цвях.
