Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

понаписувати

Понаписувати, -сую, -єш, гл. Написать (во множествѣ). Драг. 141. Вона взяла й понаписувала на усіх воротях. Рудч. Ск. II. 149.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 306.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОНАПИСУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОНАПИСУВАТИ"
Арешта́нт, -та, м. Арестантъ. Над бідним арештантом кождий сі збиткує. Фр. Пр. 9.
Бузівок, -вка, м. Годовалый теленокъ. Вас. 197.
Високодумно нар. Гордо, высокомѣрно.
Доли́ну́ти, -ну, -неш, гл. Долетѣть.
Зба́ва, -ви, ж. Порча. Ум. зба́вка.
Злебеда́ти, -да́ю, -єш, гл. Застигнуть, накрыть. Хочуть вони тебе узнать, тебе край мене злебедать. Лавр. 33.
Ля́дник, -ку, м. Раст. бобовина, vicia. Вх. Уг. 251.
Позвінчувати, -чую, -єш, гл. Повѣнчать (многихъ).
Ранґ, ґу, м. = ранг.
Спрят, -ту, м. Приборка, уборка. Лихий спрят та й доброго спокусить. Ном. № 9977.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОНАПИСУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.