Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

лавровий

Лавровий, -а, -е. Лавровый. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 338.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛАВРОВИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛАВРОВИЙ"
Блекитець, -тця, м. Раст. Euphorbia esula. Лв. 98.
Віковий, -а, -е. Старый, удрученный лѣтами. Не вмірає віковий, тільки часовий. Ном. № 7262.
Їжа, -жі, ж. Ѣда. Рудч. Ск. І. 3, 29, 115.
Лито́вка, -ки, ж. = литвинка. О. 1861. X. 32.
Лопа́рь, -ря, м. Лопатка, которой мѣсятъ глину. Вх. Зн. 33.
Наку́чити, -чу, -чиш, гл. Наскучить, надоѣсть.
Наро́джувати, -джую, -єш, сов. в. народи́ти, -джу́, -диш, гл. Раждать, родить. Так його мати народила. Ном. № 2917.
Недочувати, -ва́ю, -єш, сов. в. недочути, -чую, -єш, гл. 1) Быть тугимъ на ухо. (Съ этимъ значеніемъ употребляется только несов. видъ). 2) Не слышать, не услыхать.
Погидувати, -ду́ю, -єш, гл. Побрезгать. Шли мене погидуєш, люби мою сучку. Чуб. V. 1113.
Тілесний, -а, -е. Тѣлесный.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛАВРОВИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.