Держа́к, -ка́, м. 1) Рукоять, ручка; эфесъ; древко у метлы, видъ и пр. Подай держак од лопати свата привітати. 2) Нижняя часть кужівника. Ум. Держачо́к. Коло скрині лежав замок та держачок від простих ножиць, що овець стрижуть.
Козарь, -ря́, м. Пастухъ козъ.
Лука́вий, -а, -е. 1) Лукавый, коварный. Бо ти не любиш злого серця, цураєшся людей лукавих. Як же тебе не проклинать, лукавая доле? 2) Лукавый, чортъ. Ні Богові свічка, ні лукавому дудка. І ти, лукавий, чи ти водяний, чи ти вітровий?
Огник, -ка, м.
1) Ум. отъ огонь, огонекъ.
2) Медиц. Пузырчатая сыпь на лицѣ, eczema.
Половити 2, -влю́, -виш, гл. Поймать; переловить, выловить. Взяли коника половили. Коли б половили щуку велику. Як рибу в сак, половив. Чи половила вже курчата?
Помірне, -ного, с. Подать отъ мѣры.
Почеп, -пу, м. ? = почіпка? сидіти на почепі. Сидѣть на самомъ кончикѣ.
Почуття, -тя́, с. = почування. Поніс у серці гірке почуття ненависти. Несказанне, невимовне кобза промовляє і святими почуттями серце надихає.
Триніжок, -жка, м. Треножникъ, подставка или табуретъ на трехъ ножкахъ. Виніс із комори казан, повісив його на триніжках. Чіпка пересів на другий триніжок.
Церківник, -ка, м. Звонарь и пономарь вмѣстѣ.
