Байстрючка, -ки, ж. Внѣбрачная, побочная дочь.                        
                        
                                                
                          Важенький, -а, -е., Ум. отъ важкий.                        
                        
                                                
                          
	Грани́ця, -ці, ж. 1) = Гряниця. «Куди, синку, виїзжаєш?» — За границю по дівицю. 2) Исландскій мохъ, Cetraria islandica L.  Ум. грани́чка. 
                        
                        
                                                
                          
	Духови́к, -ка́, м. Ливеръ. 
                        
                        
                                                
                          Злюдніти, -ні́ю, -єш, гл. Обезлюдѣть. Він житиме на хуторі, поки є люде на степу, а як злюдніє, то він утече.                         
                        
                                                
                          Капуза, -зи, ж. = капелюха.                         
                        
                                                
                          Карбівка, -ки, ж.
	1) Нарѣзываніе мѣтокъ.
	2) Чеканъ, чеканка.
	3) Сушеная рыба съ нарѣзками.                        
                        
                                                
                          
	Могори́чник, -ка, м. Свидѣтель сдѣлки, получающій отъ обѣихъ договаривающихся сторонъ угощеніе и потомъ, въ случаѣ недоразумѣній, судья между ними.
                        
                        
                                                
                          Паля, -лі, ж.
	1) Свая.  Поженуть чоловіка п'ятнадцять палі бить.  Посеред ставу вбито чотирі палі товстеньких.  палю забивати. Кромѣ прямого значенія: сильно выпивать, напиваться пьянымъ. Не за кожним разом таку палю забивали, хоча й на сухо ніхто не виїзджає. 
	2) Колъ. на палю вбивати. Сажать на колъ.
	3) Дѣтск. палка.
	4) Ударъ линейкой по рукѣ. палі дати. Ударить линейкой по ладони.                        
                        
                                                
                          Понести, су́, се́ш, гл.
	1) Понести, отнести. Лисичка і понесла півника додому.  Ой чи ж бо ти, моє серце, натури такої, щоб почув од їдної, поніс до другої.  Нечиста його туди понесла! піду, де очі понесуть. Пойду, куда глаза глядятъ. 
	2) Забеременѣть.
	3) Вѣсить, имѣть вѣсъ. Важке бісове сало... мабуть так, що й моє понесе на терезах.                         
                        
                       
             
 
               
              

 
 
				 
 
				 
				 
				 
          