Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

позголювати

Позголювати, -люю, -єш, гл. Сбрить (о многихъ). Наші старі позголювали бороди та й думають, що помолодчали.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 263.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЗГОЛЮВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЗГОЛЮВАТИ"
Джурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = Дзюрчати. А між юрами тими узенька річка прозора й глибока джурчить. МВ. ІІ. 74.
Досини́ти, -ся. Cм. досинювати, -ся.
Змотати, -ся. Cм. змотувати, -ся.
Натхнення, -ня, с. = надхнення.
Несудний, -а́, -е́ Негодный. Ней кінь нікуди несудний.
Попрацювати, -цю́ю, -єш, гл. Потрудиться.
Попридавлювати, -люю, -єш, гл. Придавить (во множествѣ).
Прошитє, -тя, с. Родъ вышивки. Шух. І. 155, 156.
Сокирник, -ка, м. Плотникъ. Н. Вол. у.
Теркотати, -чу́, -чеш, гл. = торохтіти. Їхала Хима з Їрусалима: тарахкотілка теркоче, а коник бігти не хоче. Ном. № 11439.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЗГОЛЮВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.