Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

позголювати

Позголювати, -люю, -єш, гл. Сбрить (о многихъ). Наші старі позголювали бороди та й думають, що помолодчали.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 263.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЗГОЛЮВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЗГОЛЮВАТИ"
Вим'Я, -м'я, с. Вымя. Чуб. І. 59. суче вим'я. Родъ нарыва подъ мышкой. Грин. II. 320.
Заста́вник, -ка, м. Закладчикъ, залогодатель.
Змірити, -рю, -риш, змі́ряти, -ряю, -єш, гл. Смѣрить, измѣрить. Не увіриш, поки сам не зміриш. Ном. № 6831. Добре чуже лихо міряти — зміряй своє. Ном. № 2354.
Лиса́н, -на, м. = лисак 2 (о лошади). Желех.
Напова́житися, -жуся, -жишся, гл. Приложить усилія, старанія. Як не наповажишся, то не буде з того нічого. Ном. № 7192.
Подлубатися, -баюся, -єшся, гл. 1) = подлубати. 2)у голові. Сильно подумать.
Поперев'язувати, -зую, -єш, гл. Перевязать (многихъ). Поперев'язувала старостів рушниками. Богодух. у.
Спориш, -шу, м. Раст. Poligonum aviculare L. Анн. 263. Ой не стелися, зелений споришу, а по крутій горі. О. 1861. IV. 103.
Тискавка, -ки, ж. = лускач. Вх. Зн. 69.
Тупцяння, -ня, с. = тупцювання. Юрба хлопців, їх тупцяння і їх підлесливість. Левиц. Пов. 308.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЗГОЛЮВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.