Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поздирати

Поздирати, -ра́ю, -єш, гл. Содрать (во множествѣ). І який то дурень поздирав кору з дерева. Черниг. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 263.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЗДИРАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЗДИРАТИ"
Гру́бний 3, -а, -е и гру́бній, -я, -є. Относящійся къ печкѣ, печной. Зміев. у. Грубня печина. Харьк.
Гру́бник, -ка, м. 1) Истопникъ. Рудч. Ск. ІІ. 84. Лукаш. 37. Служили.... по лазнях грубниками. К. ЧР. 258. 2) = Пригрубник? (Чорт) до дяка просився в грубник жить. Боровик. 57. Cм. Пригрубник.
Дубала́ нар. Дыбомъ, вверхъ ногами. Дубала стати. Cм. дубора.
Кугина, -ни, ж. Раст. Prunus mahaleb. ЗЮЗО. І. 132.
Лю́тень, -ня, м. = лютий 2. Місяць лютень питає, чи обутий. Ном. № 412. Лютень казав: як би я в батькових літах — бику третяку ро́ги вирвав би. Ном. стр. 282. № 412.
Міше́чок, -чка, м. Ум. отъ мішо́к.
Печарка, -ки, ж. = печериця. Угор.
Порятувати, -ту́ю, -єш, гл. Спасти.
Потуманіти, -ні́ю, -єш, гл. 1) Покрыться туманомъ, затуманиться. 2) Одурѣть. З ляхами потуманіли й ми. К. ПС. 28.
Хрущ, -ща, м. 1) Майскій жукъ. Melolontha vulgaris. Чуб. V. 1144. Вх. Пч. І. 7. Хрущі над вишнями гудуть. Шевч. 395. 2)волоський. Насѣк. Melolontha solstitialis. Вх. Пч. II. 27. Ум. хрущик. Ув. хрущище. Гол. І. 128.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЗДИРАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.