Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поздирати

Поздирати, -ра́ю, -єш, гл. Содрать (во множествѣ). І який то дурень поздирав кору з дерева. Черниг. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 263.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЗДИРАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЗДИРАТИ"
Відлучання, -ня, с. 1) Разлученіе, отдѣленіе. 2) Отниманіе (ребенка отъ груди).
Дер! меж. 1) Для выраженіи звука, происходящаго во время разрыванія ткани. Дер-р-р! поли у шляфрока як не було. Стор. І. 236. Также для выраженія звука отъ царапанія по твердому тѣлу. Дер-дер до діда в двері. Баба прокинулась: діду, діду, щось до нас у двері Шкряботить. Дід вийшов, коли то ведмідь. Рудч. Ск. II. 15. 2) Крикъ коростеля. Деркач кричить: дер-дер! Грин. II. 313.
Жайворінячий, -а, -е. = жайворонків. Аф. 399.
Здо́хти Cм. здихати.
Католицтво, -ва, -е = кателицьтво.
Ошанутися, -нуся, -не́шся, гл. Обмануться. Чи добре що купив? — Ба, де там — ошанувся. Н. Вол. у.
Підбійка, -ки, ж. = підбій 1. Канев. у.
Поперемальовувати, -вую, -єш, гл. Тоже, что и перемалювати, но во множествѣ.
Почин, -ну, м. Начало. З почину були самовидцями. Єв. Л. І. 2. Як небо блакитне — нема йому краю, так душі почину і краю немає. Шевч. 122. Дайте нам на почин. Грин. III. 455.
Різко нар. 1) Рѣзко, пронзительно. Грайте, музики, різко, кланяйся, Ганнусе, матусі низько. Н. п. Камен. у. 2) Жестко. 3) Быстро. Мил. 134.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЗДИРАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.