Блазень, -зня, м.
1) Молокососъ; дуракъ, дурачина, глупецъ, олухъ. І морду на плече схиливши, як блазень цмокавсь та лизавсь. Чи не сором такому блазневі горілку пить? Блазень який, ще й він тут цвірінька.
2) Шутъ. Ум. блазник.
Враженя, -няти, с. = вражча. Жиденята-враженята. беруть з хати котенята.
Дрі́па, -пи, ж. = задріпа? Уродиться ж дріпа, мов червива ріпа.
Желіпа́ти, -па́ю, -єш, гл. 1) Медленно ѣсть. 2) одн. в. желіпнути, -ну, -неш. Сильно закричать, заорать. Бач, трясця його матері! — желіпнув Грицько.
Злиде́нний, -а, -е. 1) Бѣдный, несчастный. Вони люде злиденні. Життя злиденне. 2) Жалкій. А ну лиш, лицарю мізерний, злиденний, витязю нікчемний, виходь сто лих покуштувать. 3) Скряга, скупой. Багатий, а такий злиденний, що над копійкою аж труситься.
Квікати, -каю, -єш однокр. в. квікнути, -кну, -неш,, гл. Визжать (о свиньяхъ). Мудрість Грицькова свиней ізлякала — хрукнули, квікнули, далі з лігва драла. Март. Cм. кувікати.
Слухняно, слух'яно, нар. Послушно. Не може піти слідком за своїм серцем так слухняно, як мала дитина. Ум. слухняненько, слух'яненько. Вони слухняненько коло мене посідали.
Стьонжка, -ки, ж. см. стьожка.
Табак, -ку, м. Табакъ. Ум. табачо́к. Хто нюхає табачок, то гетьманів мужичок.
Туманитися, -ниться, гл. Показываться туману, дѣлаться туманно. Ой хмариться, туманаться і дощ капотить.
