Викрашати, -шаю, -єш, сов. в. викрасити, -шу, -сиш, гл. 1) — себе. Рисоваться, порисоваться, похвастать. Їде (поштарь) і свистить: купив за п'ятака свистик і свистить — хотів себе викрасити, що, бач, і він свистить. 2) Только сов. в. = ви́валашати. Корназ не викрашений.
Відралити, -лю, -лиш, гл. Пройти раломъ межу.
Дия́кон, -на, м. и пр. = Дякон и пр. Оглядівсь — стоїть диякон, книгу розщипає і по книзі слово Боже голосно читає.
Мо́рщина, -ни, ж. Морщина. Ум. мо́рщинка.
Позбавляти, -ля́ю, -єш, гл.
1) Умертвить (многихъ). Багацько позбавляв Буняка таким способом, людей.
2) Лишить многихъ.
Посумніти, -ні́ю, -єш, гл. = посуміти. Надійшла осінь. На дворі посумніло.
Потенетити, -чу, -тиш, гл. При покраскѣ: покрыть легкимъ просвѣчивающимъ слоемъ краски. Потенетив сяк-так стіл хварбою. Позолота така — потенетив та й годі.
Процокотіти, -кочу, -тиш, гл. = процокотати.
Скамна, -ни, ж. Скамья? Столъ? Говорила сестра із сестрою, сидячи за скамною. Cм. скам'я.
Тісно нар. 1) Тѣсно, плотно. Тісно притулює вона до себе слабу дитину. 2) Трудно, тяжело. Так стало тісно й гірко, хоч з мосту да в воду. 3) Бѣдно. 4) Серіозно, не шутя, строго. Як стали тісно браться до його, то мусив признатись. Ум. тісненько, тісне́сенько.
