Вилапати, -паю, -єш, гл. Выискать, найти. Ми у лісі вилапали добрих дубків, та дорогі вражі.
Віхоть, -хтя, м. 1) Мочалка, употребляемая при мытьѣ посуды, утвари и пр. 2) Пучекъ соломы. Віхоть соломи на устілку. Далі трохи присвоєне, стануть палить степи: вийде чоловік у поле, — викреше огню, положить його у солом'яний віхоть, розмаха гарненько та й кине. 3) Горящій клокъ, уносимый вѣтромъ съ пожара. упав віхоть. Случилось несчастье, непріятность. Здається, що сей чоловік буває і крутиться у нас за тим, що дуже поганий віхоть упав, — і він не зна, як перебути сей час. Ум. віхтик.
Киюра, -ри, ж. Ув. отъ кий.
Майда́н, -ну, м. 1) Площадь. Передо мною дуже широкий майдан. Де колись на майдані роєм гули на раді запорожці, там тепер паслася німецька череда. 2) Лѣсная поляна. 3) Заводъ для гонки смолы.
Обмастити Cм. обмащувати.
Перепадистий, -а, -е. Непостоянный, перемѣнчивый. Перепадиста зіма: то сніг, то дощ.
Перепинятися, -ня́юся, -єшся, сов. в. перепинитися, -ню́ся, -нишся, гл.
1) Преграждаться, преградиться.
2) Прекращаться, прекратиться, прерываться, прерваться.
Розсішка, -ки, ж. Ум. отъ розсоха.
Улан, -на, м. Уланъ. А в уланах добре жити, довбешкою воші бити. Ум. уланик, уланичок, уланчик.
Храбори мн. = хорбури.
