Дев'я́тий, -а, -е. Девятый. Темрява сталася до години дев'ятої.
Дрібо́к, -бка, м. Кусочекъ, крупинка (о соли, напр.). І не раз, і не два траплялось, що в хаті не було ні дрібка соли, ні сухого сухаря. Ум. дрібочо́к.
Квилити, -лю́, -лиш, гл. 1) Плакать, стонать. І квилить-плаче Ярославна. І росло ж воно трудно та болезно: усе нездужає та квилить. 2) Кричать, преимущественно жалобно (о звѣряхъ, птицахъ). Вовки-сіроманці набігали, по тернах, по балках жовту кість жвакували, жалібненько квилили — проквиляли. Не ясний сокіл квилить-проквиляє, як син до батька, до матері з тяжкої неволі в городи христіянські поклон посилає.
Клобучі мн. Валенки.
Корне нар. Покорно. Просили дєді і нені і я вашеці прошу, бисьте були ласкаві на коровай, корне-покорне, клінно-поклінно. бардзо покорне! (Одно изъ свадебныхъ приглашеній).
Налля́ти, -лля́ю, -єш, гл. = налити.
Пожед, -жду́, м. Процентъ.
Порадничок, -чка, м. Ум. отъ порадник.
Посолити, -лю́, -лиш, гл. Посолить. Коли б хліб, то б я їла, коли б сіль — посолила.
Шкереберть нар. Вверхъ ногами, вверхъ дномъ. Полетів шкереберть. Усе піде шкереберть. Сказавши, столик ізвалило, шкереберть к чорту все пішло.
